Історичні відомості

1. Вишивання – це одне з найпоширеніших видів народного мистецтва. Його виникнення пов’язане з появою першого стібка, зробленого первісними людьми при скріпленні шкури вбитого мамонта. Дія, спочатку призначалася тільки для пошиття одягу, поступово набуло додаткового застосування – декоративне. Жінки не хотіли ходити в однаковому вбранні, а оскільки розмаїття матеріалу залишало бажати кращого, вони почали прикрашати свій одяг за допомогою вишивки.Вишивка – це прикраса з різних матеріалів або вже готових виробів сюжетними малюнками або орнаментом, виконуються вручну (або машинним способом) за допомогою голки кольоровими нитками, бісером і т. д. У різний час вишивальниці використовували для роботи лляні, конопляні і бавовняні нитки, вовна, клац, волосся, вишивка бісером, дорогоцінні камені, черепашки і навіть монети. Знаряддям вишивання в залежності від рівня розвитку цивілізації були кам’яне шило, кістяні, бронзові, сталеві і позолочені голки. Причому перехід від примітивних знарядь праці до більш досконалих привів до зміни способів вишивання, появи нових прийомів, розширення меж використовуваних малюнків і орнаментів.Вишивка завжди тісно була пов’язана з природою, побутом і працею людини. У ній знайшли відображення не тільки уявлення про навколишній світ, художні пристрасті, але й національна своєрідність. Історична спадщина, що дійшла до наших днів, дозволяє краще зрозуміти особливості кожного народу, його чаю-ня і надії на майбутнє. З глибокої давнини, з самого моменту виникнення декоративна вишивка невідступно присутня в оздобленні житла, прикрасі одягу та предметів побуту. Багатовікова історія не тільки не зістарила її, не зробила «пережитком минулого», а, навпаки, надала вишивці цінність, значимість і актуальність у всі часи.Найдавніші вишивки, що збереглися до наших днів, датуються вченими VI-V століттями до н. е.. Створені вони були на території Давнього Китаю. Основою для вишивки послужили шовкові тканини, малюнок виконувався волоссям, шовком-сирцем, срібними та золотими нитками, такі набори для вишивання були у ті часи. Вишивальне мистецтво цієї країни справило величезний вплив на рукоділля Японії, Росії та інших країн.

Майстерне рукоділля — справжня наука, що вимагає і часу, і таланту. Але опанувати однією з найефектніших технік — вишивкою хрестиком можна буквально за пару вечорів. Вона вважається найпростішою і доступною, але разом з тим їй неможливо відмовити в виразності і самобутності. Зворушливі «бабусині» серветки і скатертини з вишитими квіточками і пташками залишилися десь у далекому минулому. Сьогодні на хвилі моди на ексклюзивну ручну роботу, ця техніка вважається провідною в створенні унікальних речей для прикраси інтер’єру.

2. Історична довідка про вишивку

Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи віднять до Vст.н.е., а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше у музеях вишивок ХІХст.).Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи – починаючи з незапам’ятних часів і до наших днів. Всіма нами улюблена вишивка хрестиком, так само як і інші види рукоділля, має свою історію. Немає точних відомостей про те, де і коли з'явилася вишивка взагалі, і коли вишивка хрестиком виділилася в окремий вид рукоділля.

Вишивка хрестиком – один з найпопулярніших видів рукоділля,  мистецтво бере своє коріння з епохи первісної культури, коли люди використовували стьобання кам'яними голками при шитті одягу з шкур тварин. Спочатку матеріалами для вишивки були шкіра тварин, жили, волосся, волокна конопель чи вовни. Оригінальних вишивок, що датуються раніше ХII століття, майже не залишилося. Але зображення одягу і предметів інтер'єру свідчать про те, що вишивка з'явилася набагато раніше. У різних країнах узори відрізнялися як стилем так і кольором. У вишивці відбивалися національний колорит і власне бачення краси кожного народу. Археологи стверджують, що вишивали в наших краях ще в Х столітті, але це було не стільки окрасою як язичеським оберегом – вишивкою прикрашали свій будинок, предмети побуту, одяг, щоб відвести біди та призвати щастя і мир. З часом узори змінювалися, переставали бути оберегами та ставали предметами мистецтва, які просто милували очі.Спільною творчою працею народних майстрів і художників – професіоналів українська вишивка всебічно розвивається, широко виходить у художню промисловість, знаходить застосування в побуті міста і села.